ВИШИВАНКОВИЙ РОЗМАЙ

Я встану рано-вранці, на світанку,
Як спалахне на квіточці роса.
Вдягну найкращу в світі вишиванку
І оживе, засвітиться краса
В промінні сонця. І моя сорочка
У рунах, в квітах зразу оживе...
З чарівних квітів я сплету віночка
Й над світом щира пісня попливе.
Сорочка, що матуся вишивала,
Сердечко гріє, душу веселить.
Бо ж мама щастя-долю закликала.
Цей оберіг в житті нас захистить.

 

НІКОЛИ ЗНОВУ...

     Спливають роки, але ніколи не перестануть вражати події Великої Вітчизняної війни. Пам’ять… Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає піти у небуття жодній героїчній сторінці історії. 
     А молоде покоління, про бойові подвиги, воєнне життя тих часів може сьогодні дізнатися тільки з розповідей ветеранів, кінофільмів, творів художньої літератури. 

     Та всі ми хочемо одного – жити без війни!