Люблю поезію… Вона, немов струмок.
Що живить глибоко душі коріння.
Люблю поезію, читати поміж строф
Мистецтвом слова вишиті картини.
Люблю поезію, метафори красу
Й мелодику у наголосі змінну.
У кожній римі щось своє знайду
І теплим спогадом в душі посію.
Люблю поезію, а як же не любить?!
У кожного свої, на те причини
Мій читачу, занурюйся углиб
Відчуй душею слів магічну силу.
Ігор Козак
Немає коментарів:
Дописати коментар