УКРАЇНА ЖИЛА... ЖИВЕ І БУДЕ ЖИТИ ВІЧНО!

Дванадцять років йде війна,
Чотири — вже повномасштабна.
Давно вже спокою нема,
На серці туга неосяжна.
Дванадцять років йде війна,
Дванадцять років гинуть люди.
Неначе вирвалась пітьма —
І біль, і смерть тепер усюди.
Скрізь поруйновані міста,
Садочки, школи — все розбито.
Що ж наробила ти, війна?..
Тебе не зможем ми простити.
                          Вікторія Ковтун

                                                                                                                  24 лютого 2022 року - день, який для кожного з нас почався з короткого слова «ВІЙНА»… короткого, але такого до болю змістовного…

     Чотири роки повномасштабного вторгнення. Чотири роки, що змінили все: наші міста, наші долі, наші серця, ставши частиною життя, історії та пам’яті.

     Це роки болю, коли ми втрачали рідних і друзів, коли будинки перетворювалися на руїни, а вулиці — на тишу. Це роки відчаю, коли здавалося, що світ обертається проти нас. Але це й роки незламності: ми тримаємося разом, допомагаємо один одному, бережемо в пам’яті тих, кого вже немає з нами.

     Це роки тих, хто стояв і стоїть на передовій, і тих, хто невтомно бореться в тилу. Це роки матерів, що плачуть і моляться, роки дітей, які дорослішають занадто рано і не знають, що таке дитинство без війни…

     Це історія про втрати і віру, про біль і силу, про пам’ять і надію. Адже за роками боротьби стоять живі люди, їхня мужність і страждання.

     І все ж, попри руїни і страх, ми стоїмо. Ми живемо. Ми пам’ятаємо. І не здамося.

     Сьогодні схиляємо голови в подяці всім захисникам і захисницям. Вже 12 років ви тримаєте небо над Україною. Низький уклін вам. Нехай Господь береже вас і повертає додому живими. 

Україна жила…живе і буде жити вічно!

24 ЛЮТОГО - ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ТА ЛЮТІ

       Люблю читати... з дитинства моїми улюбленими були історії про Велику Вітчизняну війну, про дітей і дорослих, які вміли бути сміливими тоді, коли було страшно. 

     Моє покоління виросло на історіях про ту війну. Ми читали книжки, дивилися фільми, слухали спогади ветеранів. Для нас це були сторінки підручників, чорно-білі кадри кінохроніки, урочисті дати в календарі. Ми співпереживали, уявляли, але між нами й тією війною стояв час. Вона була страшною — але далекою. Ми могли закрити книгу. Могли вимкнути телевізор. Кожної хвилини могли повернутися до мирного життя.

     Тоді ми не думали, що війна може знову стати теперішнім.

Не думали, що слова «герой», «фронт», «захист» перестануть бути лише сторінками з підручника. Що наші  сусіди, друзі — ті, з ким ми росли, сміялися, святкували — стануть тими самими героями, про яких колись писатимуть книжки. Що їхні історії не вигадані, не літературні — вони живі, болючі, справжні.

     На долю наших дітей випало інше. Вони не читають про ту війну — вони бачать свою на власні очі. Не уявляють її - вони живуть в ній. Сирени замість колискових, вибухи, тривожні новини замість вечірніх мультфільмів, валізи біля дверей замість іграшок на підлозі. Війна для них — не сторінка історії, вона - звуки, запах, темрява, холод укриття, дорога в евакуацію, втрата рідних людей. Вона в їхніх спогадах буде не чорно-білою, а дуже живою.

     Дивлюся на книжкові полиці і розумію: історія знову пишеться. Не десь далеко — поруч. Вона звучить у телефонних дзвінках, у повідомленнях «все добре», у тиші, яка зависає, коли новини стають важкими. Вона — в очах матерів, у змужнілих поглядах хлопців, у силі батьків, які чекають своїх дітей.

     Тепер вже черга наших онуків і правнуків читати про війну. Про цю війну. Про наших людей. Про ті самі міста, села й вулиці, які вони знають змалку. Вони відкриватимуть підручники, дивитимуться фільми, слухатимуть розповіді своїх батьків. Вони будуть читати і дивуватися: «Невже це було насправді?» А ми знатимемо — було. І боліло. І забирало близьких, і вчило цінувати кожен ранок.

     Кожне покоління має свою війну, або свій мир. І різниця між ними завжди одна: хтось читає, а хтось живе цим.

     Дуже хочеться, щоб наступні покоління лише читали в книжках — ніколи більше не бачили війну в реальності.

ЩАСЛИВІ МИТІ ДИТИНСТВА

Щасливе дитинство – це тепла хатина,

В якій у любові зростає дитина;

Це мамина пісня, бабусина казка,

Любов усіх рідних, Господняя ласка…

Щасливе дитинство – це друзів багато,

З якими і будні минають, як свято!

Це щедрі сюрпризи і здійснені мрії,

Казкові бажання і щирі надії…                                                               

Щасливе дитинство – в щасливій родині,

Яка все найкраще плекає дитині!

Благаєм, дорослі, зробіть все можливе,

Щоб квітло у світі дитинство щасливе!!!

ЗАПАЛИ СВІЧКУ ПАМ'ЯТІ - ПОДІЛИСЬ ТЕПЛОМ З ЗАХИСНИКОМ

"Запалала у вікні свіча
І питає матінку дівча:
- Ти свічу навіщо запалила?

- Зараз поясню все, доню мила:

То не свічка у вікні горить,
А народу пам'ять пломенить
Про жахливі голоду роки...
Ось тому й запалюєм свічки."

 

Джерело: Ukrainian Institute of National Remembrance

ВІТАЄМО З ДНЕМ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ!

 

АКЦІЯ "16 ДНІВ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА"

       Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція "16 днів проти насильства". Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок. 

     Радою Європи спільно з Міністерством освіти і науки України в рамках проєкту Ради Європи "Боротьба з насильством щодо дітей в Україні" було підготовлено та адаптовано інформаційні матеріали, які можуть бути додатковим ресурсом у проведенні заходів до вищевказаних днів, доступні за посиланнями, а саме:

1. Серія із 6-ти навчальних відеоуроків для батьків та дорослих, які працюють з дітьми та для дітей "Батьківство в епоху цифрових технологій":

1) захист дітей онлайн ;

2) сексуальний шантаж ; 

3) секстинг ;

4) секс-чатинг ;

5) грумінг ;

6) зображення сексуального характеру, що використовуються для помсти.

2. Відеоролик "Почни говорити" для дітей та дорослих щодо попередження сексуальних домагань в спорті. 

3. Відеоролик "Розкажи дорослому, якому довіряєш" щодо попередження сексуального насильства щодо дітей в колі довіри. 

4. Буклет "Дізнайся про свої права в цифровому середовищі" з рекомендаціями Ради Європи щодо поваги, захисту та здійснення прав дитини в цифровому середовищі для дітей та молоді.

Рекомендовано Міністерство освіти і науки України

УВАГА!!! КАРАНТИН!

    Поширення незрозумілої інформації про смертельний вірус може викликати в дитини почуття небезпеки та спантеличення. Не потрібно боятися піднімати цю тему, якщо дитина сама ще не запитувала. Інформувати дитину потрібно зрозумілою мовою, відповідно до її віку.
     Міністерство охорони здоров’я України та телеканал «ПлюсПлюс» спільно створили анімаційний ролик про безпеку дітей у період епідемії коронавірусу. Мультфільм закликає дітей дбати про свій власний захист, розповідає, як правильно озброїтися проти вірусу і як поводитися під час карантину.

Про коронавірус дітям. 

Все, що Ви хотіли розповісти, але не знали як

БУТИ ЗАХИЩЕНИМ В ІНТЕРНЕТІ - ПРОСТО!

     Сучасне життя неможливе без інтернету. Ми використовуємо доступ до мережі для пошуку, публікації та обробки інформації. Переваги використання інтернету очевидні. Як будь-яка складна інфраструктура, інтернет містить багато небезпек, нехтування якими може призвести не просто до втрати спокою, але й істотних грошових коштів. Кожен, хто працює з мережею, щоб не випробовувати на собі її «темні» сторони, повинен знати потенційні джерела небезпеки та вміти захищати себе й своїх менш «просунутих» близьких і друзів.